Амілаза – що це таке?
Амілаза — це травний фермент, що виробляється переважно слинними залозами та підшлунковою залозою. Вона належить до групи ферментів, що відповідають за розщеплення вуглеводів, і є важливим елементом правильного функціонування травної системи. Її дія починається вже в ротовій порожнині — амілаза, що міститься в слині, змішується з їжею під час жування. Потім процес травлення продовжує амілаза, що виділяється підшлунковою залозою, яка надходить у дванадцятипалу кишку і далі діє в тонкому кишечнику.
Хоча амілаза працює в основному в травному тракті, невелика її кількість також проникає в кров і виводиться з сечею. Її концентрація може змінюватися залежно від стану здоров’я, особливо при захворюваннях підшлункової залози або слинних залоз. З цієї причини визначення рівня амілази в крові та сечі є одним із базових досліджень, що використовуються в діагностиці захворювань травної системи.
За що відповідає амілаза?
Амілаза відповідає за розщеплення складних вуглеводів (крохмалю та глікогену) на простіші цукри, які організм може легко засвоїти та використати як джерело енергії. Завдяки її дії великі молекули поступово перетворюються на менші, такі як мальтоза і глюкоза. Правильне функціонування амілази є необхідним для ефективного перетравлювання продуктів, багатих на вуглеводи, зокрема хліба, рису, макаронів або картоплі.
Коли визначається рівень амілази?
Дослідження рівня амілази проводиться при підозрі на захворювання підшлункової залози (наприклад, гострий панкреатит) та деякі патології травного тракту і слинних залоз. Лікар призначає його, коли клінічні симптоми можуть вказувати на запальний процес або порушення в роботі цих органів. До найпоширеніших показань належать:
- раптовий, сильний біль в епігастральній ділянці (надчерев’ї), що часто іррадіює (віддає) у спину і супроводжується нудотою та блювотою. Це типові симптоми гострого панкреатиту;
- хронічні порушення травлення, такі як жирний стілець (стеаторея), втрата маси тіла або здуття живота, які можуть вказувати на хронічний панкреатит;
- збільшення та болісність слинних залоз, відчуття сухості в роті, типові для запалення або сіалолітіазу (кам’яної хвороби слинних залоз).
У разі виникнення вищезазначених симптомів рекомендується терміново звернутися до лікаря.
Визначення амілази – підготовка та хід дослідження
Дослідження рівня амілази виконується за зразком венозної крові. Зазвичай воно не вимагає спеціальної підготовки, якщо лікар не рекомендував інше. Однак для отримання достовірного результату варто дотримуватися кількох правил:
- з’явитися на дослідження натщесерце – останній прийом їжі краще за все здійснити за 8–12 годин до забору крові;
- уникати вживання алкоголю в день, що передує дослідженню;
- повідомити лікарю про всі ліки, які ви приймаєте, включаючи пероральні контрацептиви, оскільки деякі препарати можуть впливати на рівень амілази в крові.
Саме взяття крові займає кілька хвилин і полягає в пункції вени в ділянці ліктьового згину. Результат зазвичай готовий протягом 1–2 робочих днів.
Амілаза – норма у дорослої людини
Референсні значення для амілази (AMY) можуть незначно відрізнятися залежно від лабораторії та застосовуваного методу визначення. За нормальний рівень амілази в крові у дорослих найчастіше приймається діапазон 25–125 МО/л (IU/l). У осіб старше 70 років норми можуть бути дещо ширшими і становити близько 20–160 МО/л. Інтерпретація результату завжди повинна враховувати клінічні симптоми та референсний діапазон, зазначений конкретною лабораторією.
Про що може свідчити неправильний рівень амілази?
Підвищений рівень амілази найчастіше вказує на пошкодження підшлункової залози та проникнення ферменту в кров внаслідок запального процесу. У випадку гострого панкреатиту зростання буває стрімким і значним (часто в кілька разів перевищує верхню межу норми), тоді як при хронічному панкреатиті підвищення зазвичай є помірним.
До інших можливих причин підвищеної концентрації амілази належать:
- запалення слинних залоз (наприклад, епідемічний паротит / свинка);
- непрохідність панкреатичних або жовчних проток (наприклад, жовчнокам’яна хвороба);
- перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки;
- кишкова непрохідність;
- травми черевної порожнини;
- ниркова недостатність (порушення виведення ферменту).
Значно рідше спостерігається знижена активність амілази. Вона може зустрічатися у разі розлогого пошкодження паренхіми підшлункової залози, наприклад, при задавненому хронічному панкреатиті або після важкого, блискавичного панкреатиту. Низький рівень ферменту також може зустрічатися на тлі муковісцидозу, важких захворювань печінки або метаболічних порушень. Однак ці ситуації відносно рідкісні й вимагають поглибленої діагностики.
FAQ
Ниже ми відповідаємо на найбільш поширені запитання, що стосуються дослідження рівня амілази.
Яким є результат амілази при панкреатиті?
При гострому панкреатиті рівень амілази в крові зазвичай перевищує верхню межу норми більше ніж у 3 рази (тобто вище приблизно 375 Од/л при нормі 25–125 Од/л). Результат часто досягає значень порядку 575–1150 Од/л, а у важких випадках може бути ще вищим.
Чи є амілаза онкомаркером?
Ні, амілаза не є специфічним онкомаркером. Її підвищений рівень найчастіше пов’язаний із запальними процесами в підшлунковій залозі або слинних залозах, хоча може супроводжувати й деякі новоутворення, наприклад, рак підшлункової залози.
Коли варто починати турбуватися через рівень амілази?
Занепокоєння повинен викликати результат, що перевищує верхню межу норми в 3 рази, особливо якщо він супроводжується такими симптомами, як сильний біль у живіті, нудота або блювота. У такій ситуації необхідна термінова консультація лікаря.
Що підвищує результат амілази?
Підвищений рівень амілази може зустрічатися при гострому або хронічному панкреатиті, жовчнокам’яній хворобі, перфорації виразки шлунка, запаленні слинних залоз, нирковій недостатності, позаматковій вагітності, а також після вживання великої кількості алкоголю або в ситуаціях сильного стресу.
Як знизити амілазу?
Високу амілазу неможливо знизити безпосередньо — найважливішим є лікування причини такого стану. У випадку панкреатиту може знадобитися госпіталізація, інтенсивне внутрішньовенне вливання рідини (гідратація), тимчасова відмова від прийому їжі (голодування) та знеболювальна терапія. Після купірування захворювання рівень ферменту зазвичай самостійно повертається до норми протягом 1–2 днів.
