Анаплазмоз – що це за хвороба?
Анаплазмоз, а саме гранулоцитарний анаплазмоз людини, — це системне інфекційне захворювання, що переноситься кліщами роду Ixodes. Його викликає грамнегативна бактерія Anaplasma phagocytophilum, яка атакує гранулоцити — один із типів білих кров’яних тілець, відповідальних за захист організму від інфекцій.
Перші випадки захворювання були описані на початку 90-х років XX століття у Сполучених Штатах. Наразі анаплазмоз зустрічається в основному в районах широкого проживання кліщів, тобто в Північній Америці, Європі та деяких частинах Азії. У США хвороба має ендемічний характер, особливо в північно-східних та північно-центральних штатах, а також у північній Каліфорнії.
У Польщі щорічно підтверджуються лише поодинокі випадки, проте фахівці припускають, що реальна кількість заражень може бути вищою. Симптоми анаплазмозу в багатьох випадках неоднозначні, і їх легко сплутати з іншими кліщовими захворюваннями, що може призвести до недооцінки статистики, незважаючи на обов’язкову реєстрацію випадків захворювання.
Як відбувається зараження анаплазмозом?
Зараження найчастіше відбувається внаслідок укусу інфікованого кліща або (значно рідше) через переливання інфікованої крові. Під час живлення кліщ вводить у кровотік бактерії, які поширюються з кров’ю по організму і проникають у гранулоцити (нейтрофіли) — клітини імунної системи. Там вони розмножуються в цитоплазмі, порушуючи їхнє нормальне функціонування та послаблюючи імунну відповідь організму.
Анаплазмоз – симптоми
Інкубаційний період анаплазмозу зазвичай триває від 5 до 30 днів, проте перші симптоми з’являються через 1–2 тижні після укусу кліща. Варто підкреслити, що понад 2/3 заражень протікають безсимптомно або мають легкий характер, що минає самостійно. У решти пацієнтів хвороба може мати раптовий та інтенсивний перебіг, що іноді вимагає госпіталізації.
У більшості випадків симптоми анаплазмозу нагадують грип і включають такі нездужання, як:
- висока температура (часто вище 39°C);
- сильний головний біль;
- виражена слабкість і погане самопочуття;
- озноб;
- болі в м’язах і суглобах;
- надмірна пітливість;
- відсутність апетиту;
- сухий кашель;
- нудота, блювання;
- болі в животі або діарея.
При пальпації лікар може виявити збільшення печінки, селезінки або лімфатичних вузлів. У частини пацієнтів також з’являється висип. У крайніх випадках анаплазмоз може призвести до серйозних ускладнень, таких як синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром), запалення мозку і навіть смерть.
Як розпізнати анаплазмоз?
Через неспецифічні симптоми анаплазмоз неможливо розпізнати виключно на основі клінічних скарг. Велике значення має анамнез (наприклад, інформація про укус кліща або перебування в ендемічній зоні) та результати лабораторних досліджень.
В основних аналізах крові часто виявляються:
- лейкопенія (знижена кількість білих кров’яних тілець);
- тромбоцитопенія;
- підвищена активність печінкових ферментів (АЛТ, АСТ);
- збільшена концентрація С-реактивного білка (СРБ).
Діагноз підтверджується специфічними дослідженнями, такими як:
- серологічні тести, що виявляють антитіла проти Anaplasma phagocytophilum;
- мікроскопічне дослідження – мазок крові з морулами (агрегатами бактерій) у гранулоцитах. Зміни видно в гострій фазі захворювання у більш ніж 60% хворих;
- дослідження методом ПЛР, яке дозволяє виявити генетичний матеріал бактерій у крові.
Анаплазмоз – лікування та профілактика
Основою лікування анаплазмозу є антибіотикотерапія, призначена лікарем. Препаратом першого вибору є доксициклін із групи тетрациклінів, який застосовується зазвичай протягом 7–14 днів. У разі протипоказань до його застосування альтернативою може слугувати рифампіцин. Симптоматично також використовуються жарознижувальні засоби та нестероїдні протизапальні препарати для полегшення нездужань.
Більшість пацієнтів можуть лікуватися амбулаторно і повертаються до повного одужання. Госпіталізація проводиться тільки у важких випадках, коли виникають ускладнення або значне погіршення загального стану.
А як уникнути зараження анаплазмозом? Профілактика полягає насамперед в обмеженні ризику контакту з кліщами. На практиці це означає:
- уникнення перебування в місцях з великою щільністю кліщів (висока трава, зарості, ліси) у період їх найбільшої активності;
- носіння відповідного захисного одягу на природі (довгі рукави, довгі штани, закрите взуття);
- використання репелентів, що відлякують кліщів;
- ретельний огляд шкіри після повернення з зелених територій та швидке видалення кліща у разі його виявлення.
На даний момент вакцини проти анаплазмозу не існує, тому профілактика ґрунтується виключно на уникненні укусів кліщів.
FAQ
Нижче ми відповідаємо на запитання щодо анаплазмозу, які ставлять найчастіше.
Чи може анаплазмоз викликати пневмонію?
Так, анаплазмоз може призвести до пневмонії, хоча це рідкісне ускладнення. Найчастіше воно розвивається у важких випадках захворювання, особливо у літніх людей або осіб зі зниженим імунітетом.
Анаплазмоз серйозніший, ніж хвороба Лайма?
Не можна однозначно сказати, що анаплазмоз серйозніший, ніж хвороба Лайма. Анаплазмоз зазвичай має більш гострий перебіг і може призвести до небезпечних системних ускладнень, тоді як хвороба Лайма частіше пов’язана з тривалими неврологічними та суглобовими ускладненнями.
Чи виліковний анаплазмоз?
Так, анаплазмоз — це виліковне захворювання. Своєчасно розпочата антибіотикотерапія, найчастіше доксицикліном, зазвичай призводить до швидкого зникнення симптомів.
Чи можна вилікувати анаплазмоз без антибіотиків?
Не рекомендується лікувати анаплазмоз без антибіотиків. Хоча у частини людей інфекція може мати легкий перебіг, відсутність лікування підвищує ризик серйозних ускладнень.
Чи проходить анаплазмоз самостійно?
У деяких людей інфекція протікає безсимптомно або легко і може пройти самостійно. Однак без відповідного лікування існує ризик важкого перебігу хвороби та органних ускладнень.
